Привіт! Хочу розповісти нашу історію, яка, сподіваюся, дасть надію тим, хто зараз у розпачі, як я колись.
Мій чоловік пив понад 20 років. Здавалося, що це вже частина його особистості, без алкоголю він просто не міг існувати. Роки боротьби, сліз, втрачених свят, розбитих обіцянок. Я втомилася, озлобилася і майже змирилася з думкою, що так буде завжди. Але серце не дозволяло опустити руки.
Все змінилося, коли я натрапила на сайт Наркологічної клініки Олега Василенко
https://vacilenko.com/ru/kyev/lechenye-alkogolyzma-kyev/Я просто хотіла почитати, але інформація на сайті мене вразила. Там було чітко і зрозуміло розписано, що алкоголізм – це хвороба, яка має стадії, і що лікування має бути комплексним. Я нарешті зрозуміла, чому наші попередні спроби кодуватися були марними – ми лікували симптом, а не причину.
Я зателефонувала. Мене вислухали не як чергову істеричну дружину, а як людину, якій щиро хочуть допомогти. Порадили, як підготувати чоловіка до розмови про лікування. Сказали, що тиснути не можна, що треба говорити про свої почуття, а не про його провину.
Найважчим було зробити перший крок. Чоловік, як завжди, відмовлявся, казав, що сам впорається. Тоді ми скористалися послугою мотивації – лікар приїхав додому. Це був не тиск, а розмова професіонала. Лікар говорив про здоров'я, про майбутнє, про те, що життя може бути іншим. І чоловік погодився.
Клініка знаходиться в Києві на вулиці Авіаконструктора Антонова, 5б. З першого дня перебування чоловік був під наглядом лікарів. Спочатку детоксикація – організм очистили від токсинів. Потім, після консультації з лікарем, обрали метод кодування. Але найціннішим для мене стало те, що на цьому лікування не закінчилося.
Чоловік залишився на реабілітацію. З ним працювали психологи, психотерапевти. Він ходив на групові заняття, де бачив інших людей з такою ж проблемою, чув їхні історії. І поступово він почав змінюватися. З'явився спокій, впевненість, він почав говорити про майбутнє, про роботу, про плани.
Паралельно працювали і зі мною. Я нарешті зрозуміла, що моя гіперопіка, постійний контроль і скандали тільки погіршували ситуацію. Мене навчили, як підтримувати, а не рятувати, як говорити, а не звинувачувати.
Сьогодні минуло два роки. Чоловік тверезий. Він працює, ми подорожуємо, будуємо плани. Ми знову щаслива сім'я. І я знаю, що без допомоги клініки Олега Василенко цього б не сталося.
Якщо ви читаєте це і впізнаєте свою історію – не здавайтеся. Перегляньте сайт клініки, зателефонуйте, проконсультуйтеся. Це не соромно, це не слабкість. Це єдиний правильний шлях до порятунку вашої родини.
